Поселення людей на місці селища Маяки існували ще в античні часи, 4-3 ст. до н. е. Також тут знайдені рештки поселення і могильник часів міді (3-тє тисячоліття до н. е., Усатівська культура).
Роком заснування села вважається рік першої письмової згадки про нього — 1421, коли литовський князь Вітовт збудував замок Маяк-Каравул. Ойконім походить від східнослов’янської лексеми «маяк», утвореної суфіксом — к від дієслова маяти — «махати». Старе значення цієї лексеми — «знак, сигнал». Мандрівник, першої чверті XV століття, Гільберт де Лянуа, описуючи події 1421 року, оповідає, як на його очах подільський староста Гедигольд будував замок десь при гирлі Дністра, біля Білгороду. Як каже той подорожник, Гедигольд відправив з Поділля на місце будови замку 12 000 робітників і 400 возів із каменем та деревом, бо поблизу не було тих матеріалів; за місяць замок був готовий. Достовірно невідомо, про який саме замок ідеться, але найімовірніше, що йдеться саме про Маяк.
1859 року у заштатному місті Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 7574 особи (3412 осіб чоловічої статі та 3162 — жіночої), налічувалось 521 дворове господарство, існували православна церква, пристань, 2 заводи, відбувались щонедільні базари.
За даними перепису населення 1897 року в Маяках проживало 4575 осіб. Серед них російськомовних — 62,6 %; україномовних — 20,6 %; євреїв — 14,1 %.
Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 128 жителів села.
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 5367 осіб, з яких 2482 чоловіки та 2885 жінок.
